Французька Республіка.

Французька Республіка. Назва країни по етноніму німецького племені — франки.

Площа — 552 тис. км кв.

Населення — 58,1 млн чоловік.

Столиця — Париж.

Державний устрій — республіка.

Адміністративний поділ. Франція розділена на 96 адміністративних одиниць — департаментів. Особливий статус заморських департаментів мають Гваделупа, Мартініка, Французька Полінезія, Французькі антарктичні території, Гвіана, Реюньон, острови Сен-Пьер, Майотта, Мікелон, Уолліс і Футуна. У Франції 22 історичні провінції (Бретань, Бургундія, Лотарингія, Наварра, Прованс і т. д.).

Форма правління. Республіка.

Глава держави. Президент, що обирається строком на 7 років.

Найвищий законодавчий орган. Двопалатний парламент (Національні збори, що обираються на 5 років, і Сенат, термін повноважень якого 9 років).

Найвищий виконавчий орган. Уряд.

Крупні міста. Марсель, Ліон, Лілль, Бордо, Тулуза, Ніцца, Нант, Страсбург, Тулон, Руан.

Державна мова. Французька.

Валюта. Євро = 100 центам.

Карта Франції

Національний склад

 Національний склад Франції порівняно однорідний, понад 90% жителів -французи. До національних меншин, які населяють деякі околичні області, належать: на Сході - ельзасці і лотарингці (близько 1,4 млн. осіб), на Півночі - бретонці (1,25 млн.), на Сході - фламандці (300 тис.), на Півдні - каталонці (250 тис.) і баски (140 тис.), на острові Корсика - корсиканці (280 тис. осіб); у великих містах живуть євреї (близько 500 тис. осіб).

Близько 4 млн. іноземців - італійці, португальці, іспанці, поляки, алжирці, марокканці та інші.

Природні ресурси та умови

Альпи

За площею Франція є найбільшою країною Західної Європи. Понад 3/5 території становлять рівнини, які тягнуться суцільною смугою від бельгійського кордону до Піренеїв. Гірські території (Арденни, Воґези, Центральний Французький і Армориканський масиви) належать до середньовисотних, сильно зруйнованих і вирівняних.

Надра Франції багаті на залізні руди (Лотарингія), боксити (Прованс), калійну (Ельзас) і кам'яну (Лотарингія) сіль, уранові руди (Центральний масив). На паливні ресурси країна бідна. Вугільні басейни — Північний (одне ціле з бельгійським) і Лотаринзький (одне ціле з Саарським) — невеликі та економічно невигідні. Нафти і природного газу практично немає. Значними є ресурси гідроенергії та енергії припливів.

Важливим природним багатством Франції є її кліматичні умови і родючі рівнинні землі. Більша частина країни лежить у південній смузі помірного поясу. Зима м'яка, літо тепле. Клімат морський, опади рівномірні впродовж усього року. Річна сума їх понижується з заходу на схід від 1200 до 600 мм. На південному узбережжі й Корсиці клімат субтропічний середземноморського типу. Майже 1/5 території країни залишається вкритою лісом.

Природне середовище Франції порівняно мало забруднене, багато земель охороняється. Дуже значними є рекреаційні і туристські ресурси.

Сільське господарство

Франція є найбільшим виробником сільськогосподарської продукції в Західній Європі та одним з найбільших її експортерів у світі. За вартістю сільськогосподарського експорту вона поступається лише США, а як чистий експортер — США і Нідерландам. Рослинництво дає 1/3 вартості продукції. Вирощують зернові, картоплю, цукрові буряки, олійні (рапс, соняшник). Тваринництво дає 2/3 вартості продукції сільського господарства. Основним традиційно є розведення великої рогатої худоби. Спеціалізовані свинарство і птахівництво стали розвиватися порівняно недавно.

Промисловість

Енергетика.Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн т (у 50-ті роки понад 60 млн т), нафти — З млн т і природного газу — 5 млрд м куб на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру.

Головною галуззю обробної промисловості є машинобудування (38% зайнятих). Найсильніші позиції країни в автомобільному, атомному та аерокосмічному машинобудуванні, в яких вона має солідні традиції, кваліфіковані кадри і наукові досягнення. Автомашин, в основному марки «Рено» і «Пежо», виготовляється до 4 млн на рік.

ЕЙФЕЛЕВА ВЕЖА

Ейфелева вежа — архітектурна пам`ятка Парижа, символ сучасної Франції. Популярний туристичний об`єкт, щорічно приймає близько 5,5 мільйона відвідувачів.

Вежу звели у 1887—1889 роках, її збудував на Марсовому полі конструктор Густав Ейфель. Висота вежі 300 метрів, не беручи до уваги 22-метрову телевізійну антену на її верхівці. Вага всіх металічних конструкцій 7 300 тонн, загальна маса — 10 000 тонн.

Транспорт

Франція має одну з найрозвинутіших транспортних систем у Європі і є піонером у виготовленні й застосуванні надшвидкісних засобів транспорту. На лінії Париж — Ліон завдовжки 425 км уперше в світі почав курсувати поїзд зі швидкістю 270 км/год (зараз уже 400 км/год). Вперше розпочалися тут і рейси пасажирського надзвукового літака «Конкорд».

На батьківщині кінематографа кіно ніколи не перебувало в занепаді. Французьке кіномистецтво є одним з найбільш шанованих у світі, і за популярністю поступається лише голлівудському. Сучасний вигляд французького кіно сформувався після Другої світової війни. Так звана "Нова хвиля" у французькому кіно вплинула на розвиток кіно в усьому світі. Зараз французьке кіно - це дуже витончене кіно, в якому психологія та драматизм сюжету поєднуються з деякою пікантністю та художньою красою зйомок. Стиль визначають модні режисери Люк Бессон, Жан-П'єр Жене, Франсуа Озон. Уряд Франції активно сприяє розвитку й експорту національного кінематографа.

Французька музика - одна з найцікавіших і впливових європейських музичних культур, черпає витоки з фольклору кельтських і германських племен, що жили в давні часи на території нинішньої Франції. Зі становленням Франції в період Середньовіччя у французькій музиці злилися народні музичні традиції численних регіонів країни. Французька музична культура розвивалася, взаємодіючи також з музичними культурами інших європейських народів, зокрема італійського та німецького. Починаючи з другої половини 20 століття музична сцена Франції збагатилася музичними традиціями вихідців з Африки. Вона не залишається осторонь світової музичної культури, увібравши в себе нові музичні тенденції і надавши особливого французького колориту джазу, року, хіп-хопу і т. д..

Дассен Джо (фр. Joe Dassin;*5 листопада 1938 — †20 серпня 1980) — французький співак і музикант американського походження.

Ла́ра Фа́біан (англ. Lara Fabian; справжнє ім'я — Лара Крокер, англ. Lara Crokaert; * 9 січня 1970 року, Еттербек, Бельгія) — бельгійська та канадська співачка сопрано, що відома всьому світу сильним вокалом та філігранною технікою виконання. Виконує пісні французькою, англійською, італійською мовами, якими вільно розмовляє у житті, а також іспанською, португальською, російською й іншими мовами.

За походженням — італо-бельгійка, громадянство має бельгійське та канадське.

Голос Лари Фабіан має співочий діапазон в 4,1 октави, а також може бути класифікований як ліричне сопрано. При співі Лара також використовує свистковий регістр та вібрато.

Спорт відіграє важливу роль у французькому суспільстві та країні. Найпопулярнішим видом спорту у Франції є футбол. Згідно з дослідженням, яке щорічно проводить журнал «Sport», французи є п'ятою спортивною нацією у світі

Футбол є найпопулярнішим видом спорту в країні. Станом на 2010 рік у Франції було 2 107 924 ліцензованих гравців [2]. Особливістю популярності футболу у Франції є його етнічна та регіональна зосередженість - футбол є спортом номер один серед численних груп емігрантів та користується великою популярністю на Півночі країни.

Ліга 1 — французька професійна ліга для футбольних клубів. Вона є вищим дивізіоном французької системи футбольної ліги. Змагання проводяться серед 20 команд, по закінчення сезону найгірші три команди переводяться до слабшого змагання — Ліги 2. Найбільш успішнійші клуби за всю історію, «Сент-Етьєн» і «Олімпік», виграли десять чемпіонських титулів.

Друге за значимістю змагання — кубок Франції. Переможець кубка грає з чемпіоном країни, змагаючись за Суперкубок.

Лише один французький клуб вигравав Лігу чемпіонів — «Марсель» 1993 року

Тур де Франс (фр. Tour de France), який також називають просто «Тур» — щорічні шосейні багатоденні велоперегони дорогами Франції (частини окремих етапів або етапи цілком іноді проводяться в інших країнах). Уперше «Тур» було проведено 1903 року, його переможцем став Моріс Гарен. Нині «Тур де Франс» — це найпрестижніше змагання серед багатоденних велогонок у професійному велоспорті.

До 2006 року жодному українцеві не вдавалося перемогти бодай на одному етапі. 2006 року українці виграли три етапи на Турі: Сергій Гончар — два етапи з роздільним стартом і Ярослав Попович — один із рівнинних етапів. Після першої зі своїх перемог Сергій Гончар три дні носив жовту майку лідера.

2005 року Ярослав Попович став володарем Білої майки Тур де Франс, яку вручають найкращому молодому гонщику віком до 25 років.

У Франції в 30-ті рр. великою попу-лярністю користувалося новаторське творче об’єднання – театр «Картель». Творча діяльність «Картелю» була в опозиції як до цитаделі класичних традицій театру «Комеді Франсез», так і до розважальних «театрів бульварів». Головним гаслом і естетичною програмою «Картелю» було художнє відновлення, а також пошук гармонії і краси, акцент на витончений інтелектуальний стиль.Одним з найталановитіших режисерів цього театру був Ш. Дюплен, який прагнув вижити зі сцени натуралізм і декадентські елементи.

Разом із братом Луї Жан розробив апарат, який вони назвали кінематограф. Головним винахідником був Луї Жан, а брат Огюст допомагав йому, здебільшого грішми. Крім технічного винаходу братам Люм'єр належить ініціатива регулярного випуску фільмів.

І от, 28 грудня 1895 року в Гран-кафе на Бульвар-де-Капюсін (Париж) відбувся перший кіносеанс, що почався з показу площі Белькур у Ліоні. В той день було продано лише 35 квитків вартістю один франк, однак пізніше до братів Люм'єр вишиковувалися величезні черги охочих побачити кіно. Після такого успішного дебюту кінематограф швидко поширився Європою.

Жа́нна д'Арк (Орлеанська Діва) (фр. Jeanne d'Arc (la Pucelle d'Orléans), *6 січня 1412 — 30 травня 1431) — національна героїня Франції, католицька свята.

Жанна, селянська дівчина зі сходу Франції, стверджувала, що мала видіння від Бога, у котрих їй було доручено врятувати Францію від англійського панування наприкінці Сторічної війни. Вона очолила французькі війська, і спочатку її діяльність принесла французам чимало успіхів та особисту славу самій Жанні, але потім вона почала зазнавати невдач.

Орлеанська Діва воювала проти англійців на боці майбутнього короля Карла VII; була схоплена бургундцями, союзниками англійців, і 30 травня 1431 року спалена на вогнищі в Руані «за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу».

Одразу ж після її смерті з волі короля та за наказом Папи Римського розпочався реабілітаційний процес, який проходив у Парижі та Руані в 1455—1456 роках і відновив добре ім'я Орлеанської Діви.

У 1920 році Римо-Католицька Церква оголосила Жанну д'Арк святою.

Постать Жанни д'Арк багато використовувалась у мистецтві та літературі, наприклад такими митцями, як Христина Пізанська, Шекспір, Вольтер, Шіллер, Верді, Брехт.

Наполео́н Бонапа́рт І (Napoléon Bonaparte, 15 серпня 1769 — 5 травня 1821) — французький імператор у 1804–1814 і 1815.

Генерал революційної армії з 1796, 1799 року повалив владу Директорії, ставши консулом, а згодом — імператором. З 1803 завоював майже всю Європу, створивши на її території маріонеткові королівства для своїх братів. Зазнавши поразки у битві під Лейпцигом (1813), після вступу армії союзників до Парижа, був змушений зректися престолу, після чого його було заслано на острів Ельбу. В березні 1815 знову захопив владу, але зазнав поразки від англійських військ біля Ватерлоо, після чого його було заслано на Острів Святої Єлени. Встановлені ним закони понині діють у Франції.

Франсуа́ Жера́р Жорж Ніколя Олла́нд (фр. François Gérard Georges Nicolas Hollande; * 12 серпня, 1954, Руан) — президент Франції; голова Соціалістичної партії у 1997–2008 роках. Обирався депутатом до Національних зборів Франції, був мером міста Тюль з 2001 по 2008 рік. 16 жовтня 2011 року Франсуа Олланд став кандидатом від Соціалістичної партії Франції у президентських виборах 2012 року. 6 травня 2012 року обраний 24-им Президентом Франції[1][2].

Мануель Вальс (фр. Manuel Valls; * 13 серпня 1962, м. Барселона, Іспанія) — французький політик, член Соціалістичної партії, прем'єр-міністр Франції з 31 березня 2014. 31 березня 2014 президент Франції Франсуа Олланд після розгромної поразки правлячої Соціалістичної партії (PS) на виборах прийняв рішення призначити Мануеля Вальса главою уряду.

Французька кухня (фр. Cuisine française, МФА: [kɥi.zin fʁɑ̃.sɛz]) - національна кухня Франції.Цінується у всьому світі як дуже вишукана. Про те, що французи відомі як гурмани, чули, напевно, усі. Французька кухня, принаймні в Європі й Америці, завжди була прикладом досконалості в кухарському мистецтві. Десятки слів лексикона французької кухні, органічно ввійшли в термінологію багатьох національних кухонь, що звичайно є свідченням популярності і впливу французької кухні. Французи вважають кулінарію видом мистецтва, таким самим як поезія чи музика, а відомих кухарів вважають поетами. Багато знаменитих французів складали і видавали свої кухарські книги.

Ragout fin

Французьку кухню умовно поділяють на три частини:

    cuisine regionale (регіональна кухня)

    cuisine bourgeoise (загальнопоширена французька кухня)

    haute cuisine (вишукана кухня, висока кухня), прикладом якої свого часу була придворна кухня французьких королів.

Регіональна французька кухня південних провінцій (Гасконь, Лангедок, Прованс, країна Басків), відрізняється гостротою, використанням при готуванні страв вин і спецій, і особливо, часнику і цибулі. Має свої характерні риси ельзаська кухня, що успадкувала уподобання етнічних германців і характеризується значним споживанням свинини і капусти. Жителі прибережних районів воліють використовувати у своїй кухні морепродукти: рибу, крабів, омарів, лангустів, креветок і т.і.

Головною особливістю французької кухні є використання винятково свіжих продуктів, причому якості й особливості властиві кожному продукту повинні зберігатися і після процесу готування. Незважаючи на відмінності регіональних кулінарних традицій, характерною рисою національної французької кухні є достаток овочів і коренеплодів: картопля, стручкова квасоля, різні сорти цибулі, шпинату, капуста різних сортів, помідори, баклажани, селера, петрушка, салати використовуються для готування салатів, перших і других страв, а також як гарніри.

Паризький Діснейленд (Disneyland Paris) – комплекс парків розваг компанії «Волт Дісней» у місті Марн-ла-Валле у східному передмісті Парижа, Франція. Розташований за 32 км від центру Парижа у муніципалітеті Шессі (Сена і Марна).

Францу́зи (фр. les Français) чи французький народ (фр. le peuple français) — назва жителів Франції, країни в Західній Європі, що налічує 63 мільйона людей (2008). З юридичної точки зору, французький народ — це всі громадяни Франції, незалежно від їх етнічного коріння чи віри.Треба відзначити, що французька конституція, як збір загальних законів французької громади, не дає визначення поняттю «французький народ». Точне поняття французької національності дає Громадянський кодекс, а також умов її отримання та всіх присутніх їй прав й обов’язків.